Эй, ребятки! Здрасте-приветы всем тем крутым чувакам и чикам, которые отдыхают среди нас. Ну а как это тут без неотъемлемых друзей - отгона и отвисания? Ха! Как же я быстренько все устроила!
Захожу в задний двор, где всегда собираются ребята из нашего двора. Вижу за длинным столом сидят трое парней, смотрятся они солидно - решила, что они идеальные дропы для моего плана. Вливаюсь к ним.
- Ё, что за приятное общество? - рассудительно спрашиваю, собираясь старательно осмотреться по сторонам.
Один из них, с дредами до самых плеч, кивает с улыбкой: - Шутишь? У нас тут самое огонь общество, честь пасибо, что к нам влилась, девчонка!
- Слушай, расскажи, как можно выбраться из этого задротского места? - немного нервно произношу.
Тип с дредами усмехается и протягивает мне пакетик с каким-то порошком, говоря:
- Малышка, если хочешь по-настоящему разрывать, то тебе понадобится отличная команда и переход на новый уровень. Держи - вот твой билет в более злачное место. Кокаин, понимаешь? С ним точно удача прилетит!
Мое сердце заиграло танец радости. Ну что, подумала я, поздравляй себя, девчонка, у тебя есть новый шанс! Кокаин стал моим путеводителем в свободу и новую жизнь.
Несколько месяцев спустя, меня уже никто не узнал бы на улице. Гримасы скорости и закладок на лице, блестящие дреды, как электрошок, и одежда, которая кричала о моей новой суровой реальности. Я почти стала героином - хмурь был поближе, чем ноготь на мизинце. В глазах сверкал непобедимый огонь, и даже самые стрёмные угрозы отгонов вызывали лишь смешок.
Ах, какая это свобода, знать, что ты сильнее всего и везде, что можешь себе позволить все, что только заблагорассудится! Жизнь стала настолько яркой, словно я попала в другую реальность - все знакомое и привычное казалось разочарованной роскошью.
Но каждому из нас приходит время задуматься и о вопросах, которые кажутся банальными, пока ты погружен в адреналиновый ритм молодежи. Что дальше? Что со мной будет завтра? И тогда я поняла, что эта жизнь тонет в бездонной пропасти, а я не хочу стать маленькой тёмной точкой на ее дне, забытой и ничтожной.
Решение спасать себя от этого вихря нелегко принять, но я смогла и сделала это. В один из дней, когда скорость уже начала уколоть меня жалящей иглой, я подняла свой рваный рюкзак и отправилась в путь. Ведь я знала, что хочу большего, чем постоянная война с собственными демонами в этом безумстве.
Ух, какой путь у меня был к автостанции, где я смогла сесть на последний автобус, уносящий меня из этой родной страны, наполненной бессмысленной борьбой. За окном мелькали мельницы, пожухлые поля и деревни, куда меня не тянуло смотреть. Я смотрела на финальный глоток образа жизни, который был моим островом, а теперь - нелепым растратой молодости.
И вот я уже в новой стране, где мои руки слегка дрожат, как будто я в первый раз отгоняю. Но это не страх, а предвкушение - новая жизнь, новая возможность. Я решила, что хочу достичь новых высот, испытать новые эмоции и найти себя в этом безумии.
А сейчас, когда я сижу здесь и слушаю звуки неизвестной мне ночи, я понимаю, что все эти закладки, хмури, кетамины и скорости - это лишь краткие моменты удовольствия в вечности. Все, что действительно важно - это то, что находится внутри тебя - твоя сила, твоя любовь и твой выбор.
Все, ребятки, кто читает мою историю, не забывайте, что жизнь может быть бесконечно интересной и удивительной, если мы сами создаем свои выборы и не позволяем себе быть лишь пешкой во всей этой игре. Вливайтесь во что угодно, но помните о своих целях и мечтах, которые могут поменять вашу жизнь к лучшему! Живите на полную, друзья!
Як друкованому голосу нікого, наркишу бородатому! Отже, посідаєтеся з таланом, ледве не козла-ребрайла, і вирішуєте почитати мої навісні сучасні цифрові нотатки з життя наркомана неординарного походження. Злий як демон, як брюнетка під час ПМС, але з добрим серцем, що вимолотить у вашій душі хоч якусь крихту симпатії та злагоди. Готові? Вперед, далі, наркровеселощі замість портновського сну!
Певно, ви пам'ятаєте, як я колись закладки метав у селі. Відтоді моє життя стало крутитися, як дискотечний шарканняк, і вже тоді я зрозумів, що моє покликання - розважити народ до безтями. Вуу-ууу, та як я радий, що попався в цю жартишу, як ведмедь у мед. Дещо пізніше я знайшов звік, шлях до воріт сповнення бажань - гидроч, гидропон, марихуанна приставка, що заводить на всі цилиндри. Оця золота планта врятувала моє життя, як кольоровий плащиха! Ви почуєте цю історію, аж жижа піде по тілу, як групі отаких тараканів що похолонуть у вас під шкіру.
Траплялось все в отой жаркий літній вечір, коли я вирішив вирушити в світ піти та выпилить клад. Ну, звісно ж, не клад у звичайному розумінні, а клад на кшталт золотої жилки великого наркотичного скарбу. Але як знайти цей клад, де він ховається, як злодій злізав і хмариться на світ під прихованістю світанку? Одним словом - список.
Щоб покласти свою ймовірну отраву наркоманську, я вирішив урізноманітнити переслідування дуротворної кладки. Знаходження кладки - справа довга та нудна, як марш до головного нодового лікаря в п'ятницю. Але для відвертеньких наркоманів, як і я, це шанс відчути себе справжнім пошуковиком, як Індіана Джонс або Ейл Свінінгем. Так я як-то купився на інфу про покладку в нічних лісах, де халявний годинник на 3-ому дереві за проваллям покаже безграничний шлях до марихуани. Отож я відправився у цю ночеву феєрію, мов сумасшедший на розумних.
Ніч була настільки страшною, як нічний клуб із большим гучним гидропоном. І я ходив, близько не протух, в дикому краєвиді, як корабель на морському горизонті, і доносився жахливий гуркіт виносу моєї душі наперерост. Але я не здався, я як той все жиже з кінцямів, що замуштрували мозок моєї підсвідомості. Ну, і як ви думаете, я знайшов клад, що розкриє мені світ з марими?
Там, коло того самого дерева, що і зазначився в моєму списку, я знайшов не только марихуанну кладку, але й цілий арсенал наркотичних атрибутів. Вже зі світу метафетаміну я зачув сміх гіацинту, а трипи, які випачкані там були, мене просто повалили. Сиджу, дивлюсь на цю альтернативну реальність, і думаю: "А чого ж не пірнути глибше?". А знаєте, що я зробив? Так, так, я забрав собі цей царський наркомузей, як сувенір з майями World of Ріка.
Отож, випивши свій гідроч, я поніс себе у світ темної наркотичної релаксації, де кожний йде під аплодисменти власної згнилості. Не кажу вам, який це був трип, бо вже не пам'ятаю часу, місця, навіть свого прізвища. Але все, що залишається цієї ночі, - це спогади, що жили в моїй душі, як химери у тіні. І ви не повірите, але цей вечір з марихуаною став для мене дивовижним поєднанням і спокій, і безнадійного райського чуда.
Разом з цими кумедними пригодами, я зрозумів, що наркотики - це не просто гидропон чи метафетамін. Вони - це спосіб втекти від реальності, щоб насолодитися кожним миттям в цьому суцільному божевіллі. Якщо з одного боку, це принесло мені багато веселощів та ейфорійних забав, то з іншого – наркотики змусили мене побачити те, що залишалося прихованим під запліткою реальності.
Так, друзі, якось так я дістався до світу наркотиків, де кожний день - це нова подорож у світ психо-наркотичного перетворення. І хоча мене можна звинуватити за багато речей, я ніколи не пожалкую про цей шлях, яким я обрав. Адже життя - це трип, в якому ми всі ховаємось, сподіваючись знайти себе самого чи хоч трохи розслабитись в цій дряні, що її зветься реальністю.
Тобто, ось я, ваш наркоман-комік, який забавляє народ з тихих закутків нашої безглуздої дійсності. Якщо появляться нові історії чи нові наркобезцеремонні жарти, запишіть мене в своєму списку з позначкою "нарковеселощі", а я продовжу будувати свої пригоди, як маленький наркотичний Філіп Марлоу в цьому безбожносному синьо-червоному світі.